Так тепло надворі, так тихо,
Гойдаються малі листочки,
А десь далеко сталось лихо:
Замерзло два швидких струмочки!
Колись, так радісно дзвеніли,
Стікали у круті пороги,
Дітей купали,гомоніли,
Тепер- це льодяні дороги!
Затихло з ними все навкруг,
Дерева, люди і птахи...
Нескошений дрімає луг,
У тім краю часи лихі!
Там хуртовини,заметіль,
І гори всі покриті снігом,
Там морок лізе звідусіль,
Струмки накрила груба крига!
Наш соловей у світ літав,
Зустрів він птаха з того краю,
А той про лихо розказав,
Що більше щастя там немає.
Століття горя, сліз, біди,
Нема ні сонця там ,ні гріз,
Немає більше там води,
Замерз густий, квітучий ліс...
Там спить усе під снігом білим,
Загинули усі пташки,
На небі чорно-сірий килим,
Там спалені усі книжки...
А соловейко все послухав,
Крилом погладив і сказав:
-"Я соловейко,я -не муха,
І ще ніколи не жужжав!
-Тому, я полечу туди,
Я знаю, що тепер робити,
Врятую край твій від біди,
Земля у щасті буде жити!"
Змахнув крилом і полетів,
Долав і гори, і долини,
Він врятувати край хотів,
Він Соловейко України!
І це йому вдалось на славу,
Пісні співав Землі, струмочкам,
І хмари розійшлись помалу,
І Край вдягнувся у сорочку!
На небі сонечко засяло,
І буйним рясом вкрився ліс,
І музика струмків заграла,
Почувся гуркіт літніх гріз!
Струмки зустрілись,поєднались,
І стали враз єдиним-цілим,
Дзвеніли, мріяли, кохались,
Під небом синім, небом Щирим!
Наш соловейко повернувся,
Піснями долі поєднав,
Щодня за Неньку я молюся,
Щоби Господь оберігав!
Нехай Вкраїна бід незнає,
Незнає болю і снігів,
Хай соловейко незмовкає,
Хай вічним буде його спів!
І наша Слава не загине,
Бо є могутнім наш народ!
Нехай тече Дніпро без спину,
Несе легенди своїх вод!
Так тепло надворі,так тихо,
Гойдаються малі листочки,
Пісні рятують нас від лиха,
Об'єднують в моря струмочки!!!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349429
Рубрика: Поема
дата надходження 10.07.2012
автор: Sukhovilova