Ті приховані смисли в орбітах далеких планет.
Що пророчать вони? Небезпеку? Надію ? Удачу?
Я дивлюсь на портрет, за спиною якого портрет,
За спиною якого портрет... і нічого... нічого не бачу.
Хтось шукає свій шлях у скляних віддзеркаллях дзеркал,
Хтось вслухається в відзвук мелодій забутих прелюдій,
Доторкається стін, відчуває смертельний оскал
Порожнечі безладдя , бездоння безслів'я безлюддя...
Я дивлюсь на портрет, і тону в пустоті одкровень,
Розчиняюсь у просторі, гину у відліках часу,
Задихаюсь у сплетеннях чорних знекровлених вен...
Я дивлюсь на портрет на розтрісканім полі левкасу.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349476
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Володимир Минькач