Спопіловілим місяця сріблом
Вибіленою темінню ночі
На пожовклім пергаментнім листі
Залишаюся, зрошений скотчем
Кабалою світанку сп’янілий
Вихолостивши дУмки зараз
Вмістиме стакану – у тіло
Вмістиме душі – напоказ
Недоказаних слів заскиртилося
Перетрухло в мені колосся
Скільки ж надії клубилося
Босоногим як йшов у життя
Скільки амбіцій жиріло
Невичерпних ідей до небес
Полягло поміж ними валькірій
Не поставивши пам’яті хрест
Скільки вогню полихало
Ігрищем власних зіниць
Корбою тягнулось начало
Звалитися щоб долілиць
***
Вищерблений променем сонця
Заколиханий блиском роси
Роз’ятрив стоголосся безсоння
Протиріч захопивши ясир.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349608
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Schicksal