Війнула нам в обличчя прохолода,
Стежина пролягла від маяка.
Така вона неосяжна природа,
Що шле свої чуття із далека.
Візьме нас ніжно у свої обійми,
Погладить, приголубить вітерцем.
То з почуттями на хмарки підійме,
Омиє в спеку проливним дощем.
Сипне у небо оксамитні зорі.
Всміхнеться ясним місяцем тобі.
І поведе стежиною у гори,
Поспівчуває в скруті і журбі...
Уранці заспіває соловейком,
Свої наймелодійніші пісні.
І пробіжиться по кімнаті мельком,
Залишить поцілунок на стіні...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349645
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Тетяна Горобець (MERSEDES)