Набрякає свинцевою свіжістю втомлене небо.
Пережити цей день, а там трохи - всього лише вічність.
Ще терпіти й терпіти, втискаючи небо у себе,
Ще котити й котитись глибоким, несказаним, звичним.
Вкрите плямами - чорними, майже, до ночі, синцями,
А під ними нестримні потоки гарячого гною.
Розрослася пухлина без винятків усіма нами.
Не знайшли. Не шукали. Запізно і порожньо. Знову.
Розірветься, із тріском оглушить і виллється болем,
Ледь притупленим, тільки своїм і живим - живим все ще.
Буде холодно, буде нестерпно стікати поволі.
Розчинитись у краплях, щоб стало хоч трошечки легше.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349718
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Опівнічниця