Дощова пухлина

Набрякає  свинцевою  свіжістю  втомлене  небо.
Пережити  цей  день,  а  там  трохи  -  всього  лише  вічність.
Ще  терпіти  й  терпіти,  втискаючи  небо  у  себе,
Ще  котити  й  котитись  глибоким,  несказаним,  звичним.

Вкрите  плямами  -  чорними,  майже,  до  ночі,  синцями,
А  під  ними  нестримні  потоки  гарячого  гною.
Розрослася  пухлина  без  винятків  усіма  нами.
Не  знайшли.  Не  шукали.  Запізно  і  порожньо.  Знову.

Розірветься,  із  тріском  оглушить  і  виллється  болем,
Ледь  притупленим,  тільки  своїм  і  живим  -  живим  все  ще.
Буде  холодно,  буде  нестерпно  стікати  поволі.
Розчинитись  у  краплях,  щоб  стало  хоч  трошечки  легше.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349718
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.07.2012
автор: Опівнічниця