Розріж, убий і витягни нутро.
Так солодко і дико-необачно.
Стальним ножем увібране тепло
Серійний вбивця,знай: мені не лячно!
Ти вже приходив, навіть без образ,
Ти вже благав тобі себе віддати.
А я пишу!Пишу мов перший раз!
Змирись!Тобі мене не наздогнати.
В твоїх очах розпатлана жага
танцює танго з крихтою спокуси.
Не кінчилось чорнило для пера.
Мене тобі не суджено здобути.
Ти вже розрізав майже всіх людей,
З нутром назовні витягнувши музу.
А я живу! Ще ж стільки є ідей!
А ти перетворився вже в обузу.
Не йди.Не йди до мене птах.
Ти ворон, чорний, над моїм світанком.
Я ж знов перетворю тебе на прах.
Й піднімлю сонце над багряним ранком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349729
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2012
автор: Жабокрик