Небо, затягнуте сірими хмарами, зливає бруківку літнім дощем
Люди, котрі нещодавно ще парами, крила у них тепер зламані вщент.
І холодом вмить крізь затИшне вікно, квартирою темінь котилась
Кохання? Для неї тут зайве воно, сердечко в друзкИ розлетілось.
Він прагнув зібрати маленькі шматочки, в одне, повернуть до життя
Та вітер зривав з дерев літні листочки, та й дощ не спинив пролиття.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349890
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2012
автор: fuko`