ти не знаєш як тут усе повторюється,-
кислі вітання, дні ангелів з цукру
і ввічливо-випадкові дзвінки.
і може якби я була хоча б трохи мудрою
мені б не ввижався світ докорів...
навпаки,
я б дивилися як малюки ковтають льодяники сну,
заколисують ляльці труну...
я б сподівалася, що поверну
чи вернуся сама в свою казку хмільну.
мені без тебе набридло тлумачити ці діагнози,
в радіусі семи обезглавлень будую наш дім.
хоч в нім не оселяться книги
*задушливі паузи*
і з ними ми теж не оселимось в нім.
ти не знаєш як це все
аж до відчаю,
так, що хочеться більш не вертатись і край.
і якби ти зумів лікуватися іншою,
я б відбилась від кожної з наших зграй.
ти читай безнадійно смішного перевертня,
перегортуй жвавіше,
так само пиши.
ти не знаєш як тут мною ласують велетні,
дожираючи тишу твоєї душі...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=349938
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.07.2012
автор: Biryuza