Взуваю прозорі сандалі,
Вдягаю синє небо
З білим мереживом хмарин,
Вмиваюсь приторно-солодкою росою
Прохолодних яблунь.
Тішусь барвами простору,
Потопаю у зелені,
Що поза річкою,
Вдихаю гаряче літо,
Що самотньо минає міста.
Це воно, моє...
Те село, що гарячим піском
Лоскоче душу.
Це воно, Немильня.
Прикро, що далеко...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350076
Рубрика: Присвячення
дата надходження 13.07.2012
автор: Шабо