Для злету
Білі крила розправивши, в небо здійнятись готові,
Щоб крапками на тлі темно-синьої ночі світитись,
Щоб із всесвітом вести свої потаємні розмови,
Щоб години чекання звести до короткої миті.
Не знаходять причин, щоб лишитись, і знов відлітають,
Ігноруючи все неважливе, земне і буденне.
Літаки випадково сягають, напевне, і раю.
А можливо, один з них чекає сьогодні на мене.
Щоб не впасти
Паралельно світанку все швидше і швидше - до мрії.
Затамовуєш подих і падаєш в руки блакиті.
Віддаси себе небу - прозорим безмежжям накриє.
За вікном мінус сорок. Для холоду серце закрите.
Десь внизу світ дивується, як ти летиш вище сонця.
І як обрію межі два білих крила поламали.
Ніжним килимом стеляться хмари, немов охоронці.
Для польоту віддати життя.
Й цього буде замало.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350083
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2012
автор: Опівнічниця