Самотня тиша ця звучить,
самотня тиша,
Туману сірого салют розчарування,
Останнім відблиском світил
нам не тепліше,
Сумної безвісті лиш знов
сумне чекання.
І знов у сотнях різних слів
зникає голос,
Замовкла совість щось давно,
схилилась, плаче,
І вищих розумів мені
не чути логос,
У безнадії сподівань
живу неначе.
І десь у кутиках душі
заб'ється серце,
Розірве душу звук сумного калатання
І гіркотою знов і знов,
червоним перцем,
Розірве груди знов мені
сумне зітхання.
В самотніх сутінках зблисне
останній промінь
І знову очі засліпить
невтішна безвість,
Роздасться в пам'яті моїй
тополі гомін
І розіллється, як вино,
забута теплість.
(Лілея Лозова)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350167
Рубрика: Лірика
дата надходження 13.07.2012
автор: Лілея Лозова