Привіт. Ось- я. А ось - моя любов.
Вона заснула...ми так довго йшли.
Втомилась від дороги ...ледь знайшли
Ту стежку у галявинах дібров...
Щось постели. Я покладу - хай спить...
Зігрій нам чаю. Як ти тут живеш?
Щось є нове? Щось пишеш? Видаєш?
Роки-роки. Скажи?...Як час летить...
Я постарів? А ти - як і була!
Чарівна, наче фейрі чи баньши...
Смієшся? Чим тебе я розсмішив?...
Твій прадід гарний дім побудував...
Ти тут живеш у затишку лісів,
А я блукав, щоб щастя десь знайти.
Що мав, прожив у пошуках мети...
Ет.Не знайшов...стоптався...посивів...
Але тебе усе життя я пам'ятав...
ті кілька днів. Коли лиш ти і я,
коли був твій, а ти була моя,
коли нам Бог весь світ до ніг поклав,
коли був рай для нас хоча б на мить....
Тепер на тому місці виріс ліс...
,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,,
Вона втомилась, я тобі її приніс.
Вона тепер в твоїй постелі спить...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350290
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2012
автор: Володимир Минькач