Ховаючи світло під ковдрою,
Важко зрозуміти навіщо воно.
Немов плетучи шарф теплою вовною,
Показувати собі німе кіно.
Холодний ліхтар дозволяє не спати,
Розмовляти з колишнім деревом.
Повторно в ефір нічого не пускати,
Але передивлятись забуті серії.
Світло дозволяє бачити реальність,
Що лише додає химери до ночі.
Проміння забирає все в свою власність,
Незалежно чи хтось цього хоче.
У темному світлі спокійно і легко,
Як у банальному листі осінньому.
Неважливо що далі: психушка чи гетто.
Головне, що можна світити і розмовляти із тінями.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350292
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2012
автор: Небайдужа пофігістка