Первозданний світ, допотопна фауна і флора, на моє глибоке переконання, були на неосяжне число щаблів вищими від сучасного видимого і невидимого довкілля. Адже сніжних полюсів не було, скрізь панувала тиха і спокійна погода. Води, що огортали планету, створювали ефект теплиці, пара напувала рослини, джерельні води поїли тварин. Про вітер навіть уяви не було.
Людина мала у своєму користуванні воістину райський сад – продукти харчування росли на деревах. Звичайно, що про чистоту і захист екології навіть думати не приходилося. Гармонія одухотворювала тогочасність у всьому.
Адам прожив дев’ятсот тридцять років. У такому прекрасному середовищі йому ці дев’ять століть не були занадто довгими. Це зараз, коли замість допотопного шару води залишилися жалюгідні клаптики озону, а світ захаращений плексигласовими капшуками, сімдесят років життя інколи видаються марудно довгими. Бо що́ в них окрім праць та хвороб? Навіть дуже забезпечені і необтяжені працею люди відчувають тиск екологічного надлому і фаталізм неминучого відходу .
Але, кажуть, - Бог обіцяв відновити рай...
14/07/12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350295
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.07.2012
автор: Рідний