Самотність - хоча оточена людьми.
Я з ними - та сама по собі.
А люди! Люди скажуть ким " були" ми
Лише тоді коли будемо лежати в гробі!
Тоді хтось встане тримаючи гранчак
І скаже - хоча не факт , що було саме так.
Скаже , що той простак
Був надзвичайно хорошою людиною,
Усе життя перемішає з глиною
З глиною чогось надуманого , чогось хорошого,
Скаже про того перехожого
Який його ніколи не цікавив,
З яким вони не пили навіть кави
- Та люди звикли до вистави!
Звикли, що про померлих або добре або нічого
І це стосується і доброго і злого
І хтось зовсім далекий і чужий назве мене сестрою
Хоча раніше обходив стороною.
Отак сиджу, дивлюся на обличчя
І в мене відчай!
Колись мене чекає звичай
З труни почути , що про мене збрешуть люди
Дивлюсь і знаю, що саме так і буде!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350451
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2012
автор: Мері Главацька