У тої польської кобіти
Іскри димок.
Занепокоїлись орбіти
Моїх думок.
Хоч увірвалась випадково,
Спинила час,
Та зацвітала загадково
Хміль-алича.
І межи нами щось, і з нами
Таки було.
Жадливе почуття-цунамі
Загарбало.
То піднімало, то кидало -
Не зупинить.
А нам було все мало, мало...
І рвалась нить...
Тієї польської кобіти
Пропав і слід.
А в серці на хмільній орбіті
Вогонь і лід...
14.07.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350511
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.07.2012
автор: Вячеслав Романовський