[b]ЗНІЖЕНЕ ЦВІТІННЯ[/b]
Поклáду потайки до губ свої перстá
Й приховано замкну твоє тремтіння.
Не треба слів, звільни від них уста,
Вдихни у серце із вишин зоріння
Ліхтариків від Бога. Небеса
Розплакались дитячим хлюпотінням
І туляться краплинки, мов роса,
Щоб лик твій обійняти. Ворожіння
Стискає груди, а підступна мла
Відверто кличе здатись в володіння
Тенет незримих, аби ти змогла
Покірно панувати. Провидіння,
Нічним офірувáнням обвива,
Незаймане зціловує творіння
Й розкохано у вирі порива
Любов таємну – зніжене цвітіння.
[b][i]Павло Гай-Нижник[/i][/b]
[i] 15 липня 2012 р.[/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350514
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 15.07.2012
автор: Гай-Нижник Павло