Вийду я у поле серед літа,
Тут волошки квітнуть поміж житом,
Трошки далі, мов вогонь, палають,
Маки при дорозі розквітають.
Піду далі - бачу, ніби море,
Ніби клаптик неба впав на поле,
Вітер котить хвилі сині-сині
І шепоче:"Льон розквітнув нині".
А дорога пестить босі ноги...
Знов іду я далі, край дороги
Диво-дивне бачу - сніг улітку.
Це ромашки буйно так розквітли.
Це дитинства мого ніжні квіти
Пахнуть сонцем, пахнуть теплим літом.
І дзвенять пташиними піснями
Дзвоники сполохані вітрами.
Вітер віє, грається, лоскоче,
Ніби нагадати мені хоче
Про моє дитинство, що минуло,
Наче день вчорашній промайнуло.
І думки мої летять, немов лелеки,
Ген за обрій, в ті роки далекі,
Де мого дитинства світ казковий
Заблукав у мріях веселкових.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350556
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.07.2012
автор: bodnar