Щоб вміти любити треба простити
А іноді може просто пустити
Ту ніжну тендітну ту ручку єдину
Просто що міцно тримав ще годину
Без болі без сопель просто простити
Ну а може стоїть її попросити
А просто тихо простити
Простити любити її відпустити
І більше за руку її не тримати
І більше у губи не цілувати
Та біль при цій думці
Тільки вбиває всі мрії всі плани вона лиш ламає
І думаєш мабуть , мабуть я ніхто
Нікому нетреба
Непотрібний ніхто життя штука вперта
Всі нерви зламає
Але мабуть все ж її ти кохаєш
Що ночі від болі не спиш помираєш
Ламаєш ти руки , тремтять вже від болю
І думаєш вперто про себе відверто ти щось неприємне
Сумне і нечемне але біль не втихає лиш тихо вбиває
Й болить тихо серце що проситься вмерти
Померти забути й уже не вернути
Ті тихії ночі ті очі дівочі
Ти їй непотрібний на жаль хочеш вмерти
Та серце недасть так тихо померти
Спочатку помучить а потім замучить
Той біль невгамовний пекучий умовний
Він тільки у серці і тільки у грудях
А страх він усюди ламає всім груди
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350791
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.07.2012
автор: neomatrix