***
Я розтрачена і самотня...
Я загублена і забута...
Ці холодні північні мури,
Ця нездо́лана днів тасьма.
Щось вмирає між нас щомиті,
Щось таке, що вже не вернути!
Дотліває останній вуголь,
Де розхлипалася зима.
Сиві бруні торкають серця -
І так коле! Нестримно коле...
На душі - солонавий присмак
Загрубілих від звички слів.
Я - пташина забута вітром.
Я - невільниця! Я - неволя!
Необачна надії бранка,
Ко́тру ти опери́ти смів
І залишити в дикім небі
Серед янголів того світу,
Серед демонів сього часу -
Навперейми земним богам!
Де згорає останній вуголь,
Де полями, що вже без квіту,
Тінь покірницею без Ім"я -
На поталу чужим ногам...
(16.07.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350884
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2012
автор: Леся Геник