"Довідник шафових скелетів"

Інколи  важко  змиритись,  з  усіма  секретами,  в  які  мене  посвячують  люди.Секрети  про  щось  чи  про  когось,  інколи  про  них  самих.З  часом  ти  стаєш  так  би  мовити  "довідником  шафових  скелетів".І  кожен  раз,  коли  бачиш  певну  людину  коло  неї  виростають  шафи,коло  деяких  маленькі  комодики,а  коло  інших  цілі  мебельні  магазини.
Я  не  люблю  шафи  із  скелетами,тому  і  на  цей  довідник  у  моїй  голові  зовсім  таки  мало  місця,а  коли  воно  закінчується,я  просто  кидаю  у  нього  підпаляний  сірник,  і  все  згорає  до  цурки.Ось  тільки  попіл  залишається,  та  люди  в  моїй  уяві  стають  брудними  :  з  брудними  словами,брудними  вчинками,навіть  з  брудними  думками.
Є  люди  в  яких  "довідник  "  займає  багато  місця,а  в  деяких  він  просто  з  часом  витіснює  інформацію(преставте  собі  людину,яка  не  знає  таблички  множення,зате  знає,  де  знаходиться  вся  брудна  білизна).Ой!такі  ж  є.
Деякі  люди  просто  їх  не  спалюють.Одного  разу  їм  обпекли  серце  і  вони  більше  не  хочуть  бавитись  з  сірниками.
Я  би  першим  дарувала  порошок  для  прання(навіщо  ж  людині  коперсатися  в  брудній  білизні.Це  не  гігієнічно.Ще  заразу  якусь  злове).А  другим  дарувала  б  мазюку  від  опіків  і  вогнестійкий  плащ,  і  хай  палять  ті  їдючі  шафи,які  їм  закрили  дорогу  до  нормального  життя.
Хтось  мені  казав  :  "Смішно  чути  брехню,коли  знаєш  правду".Зовсім  таки  не  смішно!Гидко  я  б  сказала.Фу!І  в  моїй  уяві  така  людина  мало  того  що  брудна  від  пилу,так  щей  починає  покриватися  слизом.І  врешті-решт  вона  просто  стає  вся  покрита  пліснявою.Я  й  більше  не  хочу  до  неї  підходити,це  знову  таки  не  гігієнічно,  та  щей  в  мене  алергія  на  плісняву.В  мене  алергія  на  цих  людей.
Дивно,коли  знаєш  щось  про  людину,а  вона  про  це  і  не  догадується.А  я  і  мовчу,  тому  що  не  хочу,  щоб  при  мені  ніяковіли.От  і  ходжу  з  цими  таємними  шафами,які  не  підпалюються,певно  в  них  якийсь  імунітет  є.Якийсь  такий  собі  спеціальний  рощин,який  тобі  не  дає  підпалитись,поки  не  розповіси  людині  все  що  ти  про  неї  знаєш.Мені  якось  все  одно  на  цей  імунітет,я  такі  шафи  просто  викидаю.
От  і  ви  викидайте  їх!Паліть,розбивайте,поливайте  кислотою!Все  ж  просто  не  звертаєйте  на  них  увагу!Тому  що  деякі  шафи,не  більше  ніж  брехня,і  знищити  їх  без  наслідкі  не  так  вже  і  просто.Людина  з  шафами  стає  обузою,так  само  як  і  людина  з  великими  довідниками...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=350938
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.07.2012
автор: Жабокрик