У далеку чужину
за межею твого світу
Відлітає мій літак -
вже немає вороття.
Залишаю я тебе
у самоті серед літа,
нерозділену любов, недоспіване життя...
Ти за мною не сумуй,
поки сонце у долонях...
Ти за мною не сумуй,
ти - на все життя одна...
В ніжній зелені очей
я колись таки потону...
щоб пізнати глибину
нерозгаданого дна.
Розступили небеса
нам незвідану дорогу.
Серпень променем впаде
і відкриє новий шлях.
На світанку проведеш
ти мене аж до порогу,
щоб згубити назавжди по терпких чужих світах...
Я до тебе повернусь,
поки літо ще в зеніті,
поки світлі небеса,
і любов єднає нас...
Я до тебе повернусь
добажати, долюбити...
Я до тебе повернусь...
Як колись... в останній раз.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351100
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: Володимир Минькач