...Я ступаю ногою на мокрий пісок
Крок за кроком ...зупинка... два кроки і крок.
На порожньому пляжі по краю води
залишаю свої ледь помітні сліди...
За протокою острів, за островом день
починає свій шлях із пташиних пісень,
сонцем тихо встає і приходить сюди,
і ступає в мої ледь помітні сліди...
Голови поворот і торкання руки,
ледь сповільнений крок: раз-два-три...раз-два-три.
Ми танцюєм удвох без вагань суєти...
Тільки я, тільки ти...тільки я - тільки ти...
Ми танцюємо вдвох, нашим душам у такт
б'ються наші серця: так-так-так...так-так-так,
І несе нас той танець в квітневі сади,
де були ми колись...чи вернемось куди?...
де горіли, мов жар, наші спраглі вуста,
де знайшли ми себе, де згубили свій страх,
де кружляли удвох нам дарований вальс,
де не встали літа чорним муром між нас...
де впивались теплом наших тіл, наших рук,
де не стали дороги прокляттям розлук,
де не знали печалі, жалів і біди,
де любили-любили-любили- люби....
........................................................
І стирає вода ті сліди без сліда,
І стирають літа, що не змила вода,
І стирають любов... загубивши той час...
І танцюємо ми цей загублений вальс...
...Я ступаю ногою на мокрий пісок...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351101
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: Володимир Минькач