Ромоданець (Олександр Печора)
СОЛОДКЕ КАЯТТЯ
Ти не простила і тоді права була.
І я карав себе і досі щиро каюсь.
Із тої миті, як ображено пішла,
із тої миті як же болісно чекаю!
Як Ти сказала, що навік тепер пішла,
із тої миті я Тебе одну чекаю.
Я не лукавлю, не клянуся на віки.
Відчуло серце і тепер напевно знаю:
Тебе не зможу замінити я ніким,
бо лиш Тебе так зачаровано кохаю!
Не всі однакові жінки й чоловіки.
Тепер пізнаєш, як же я Тебе кохаю!
Нам пощастило на солодке каяття:
всі помилки ми щиро визнати готові.
Бо не погасли, а палають почуття,
серця наповнилися повінню Любові.
Ми помилялись, та палають почуття.
Ми переповнилися повінню Любові!
=============================
Наталка Кольоровісни
Когда город спит
День угасает вздохом городских аллей.
Лучи последние за кромку окунулись.
В ночном порту качнулись мачты кораблей,
И тени прошлого на время к нам вернулись.
В ночном порту качнулись мачты кораблей,
И тени прошлого на время к нам вернулись.
Дремлет наш город. Колыбельную прибой
Пропел бульварам и причалам полусонным.
Взметнулся парус на ветру крутой дугой
И побежал, и полетел навстречу волнам.
Взметнулся парус на ветру крутой дугой
И побежал, и полетел навстречу волнам.
Стихли шаги, заснули яхты, катера.
А новый день уже тихонечко стучится.
Но всё хорошее, что дало нам вчера,
То непременно завтра снова повторится.
Но всё хорошее, что дало нам вчера,
То непременно завтра снова повторится.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351155
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: Віктор Ох