Немає більшої біди,
Ніж втратити подругу.
На серці залишаються сліди,
Немов лежать брудні сніги.
Журба безмежна ріже душу обережно,
А серце спокою знайти не в силі.
Печаль окутує навколо,
Неначе кат петлю на шию одяга.
Ти все стоїш серед дороги,
Не криючи страшенної тривоги.
Ти чуєш тихі кроки,
А перед очима довгі роки...
Ти згадуєш маленьких діток,
То ви були давним-давно.
Гуляли разом біля квіток,
Говорячи без кривд душевно.
Сьогодні все по-іншому,
Сьогодні все не так,
У світі цьому гіршому,
Тут кожен як дивак.
Зіжму свою я волю,
Пущу в безкрайнім полі.
Знайду я силу
І буде щастя тут повік.
Та лиш закрию очі
Думки біжать охочі...
Вони дають нам болю
І відпускають із неволі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351182
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: Журавель Яна