Знаєш, Лялю, я подарую тобі половину місяця
(Так, щоб і часу достатньо, і при зорях було чим світити),
Бо у серці моєму (я знаю це точно) не вміститься
Сонце, що гріє зсередини, мовбито тритій.
Знаєш, Лялю, я руки твої цілуватиму тихо-повільно,
Невтомно знімаючи з тебе щоденні сукенки-печалі.
Я знаю, у тебе таких є направду чимало...
Так що - помчали !
Робити із неба лате, а із помешкання - Вільнюс.
І я, як завжди, не знайду ці чудні орхідеї,
Кольору чорного, мов наджива самота.
Цілунком освЯчу твої повнокровні уста...
А ти, як завжди, чарівлива, мов та Галатея
(I, звісно, молитимеш тишу, щоб я вже нарешті почав).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351221
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: Warik666