Сотні написаних віршів. Комусь. Відправлених в нікуди.
Ми починаємо життя в задушливих вагонах поїздів.
Ми любимо із посмішки, можливо, випадкової.
Що з’явиться на мить, змінивши нам життя.
Вона зніме тягар самотності та втоми.
Знище удушливу реальність поїздів.
Вона буде ковтком повітря після ночі.
Таким же свіжим, з запахом весняної роси.
І створимо ми вірш, симфонію кохання.
Оживших мрій, які тепер втекли зі снів.
Ми змінимо вагони потягів сталевих на літаки,
Що швидше долатимуть свій шлях.
Вставатимемо ранком із думкою про когось.
Ми будемо цим жити, ховаючись від всіх.
Напишемо віршів десятки, може, сотні,
Але відправимо на жаль у нікуди…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351321
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: Майя Котек