А казка тут живе і нині…

А  казка  тут  живе  і  нині...
 А  казка  тут  живе  і  нині!
У  сяйві  ночі  темно-сірім
Вона  на  волю  випускає
Морську  поверхню  в  сині  далі:
Бузком  осяяна  увечір,
Завжди  тремтлива,  так  до  речі.

Спить  міцно  берег  недарма:
Сюди  загляне  мрійно  диво
Аби  приборкати  спесивих  -
І  хвилі  вклались  на  пісок…

Вже  ніч.  Ледь  кілька  он  зірок
На  людство  кліпають  очима  -
Їм  все  земне  незрозуміле…
І  тільки  місяця  доріжка
Біжить-іде  собі  неспішно;
Та  берег-брама  знов  на  стражі!

Небесний  легінь  в  вернісажі
При  брамі  в  дзеркалі  без  бою
Себе  показує  у  ролі
«Маестро  красень»…
Сам  цей  фільм
Переглядає  тихо  вдома…
Набридло,  бідний...
Дика  втома
У  сон  премудрого  ввела...

Згасають  зорі…  Гордовито
Впливає  сонце  ще  не  вмите…

03.07.2012

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351336
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.07.2012
автор: soneta