Я чую знайомий подих,
Та все ж проживу без тебе,
Здійсню свій останній подвиг,
Хай там бачать у небі.
Вершини високі – це є не проблема,
Коли на душі життєва дилема,
Й заплакать не в силах,
А кров б’є по жилах.
Знімаю картини, всміхаюсь ще рідно,
Щомиті стає у емоціях бідно.
Зжимається серце, нещадно зриваю
Фото з стіни, його скрепка тримає.
А вже і немає…
Лиш слід залишився, але ж вириваюсь,
Щоб щастя нарешті до мене примчалось.
Помалу збираю,
минулого рештки тихо змітаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351362
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.07.2012
автор: Журавель Яна