По траві іду ногами босими -
Справжня насолода, ніжно-росяна.
Пелюстки всміхаються чарівно -
Кожна квітка в полі, як царівна…
І горять на сонці маки зоряні,
А волошки виграють узорами
І цілуються шалено з вітром –
Сонячно на серці і привітно…
А горох пахучий обіймається,
До стеблинок ніжно пригортається.
Витанцьовують дзвіночки сині,
Деревій жовтіє на долині.
А цикорій, з літнім небом в унісон,
Одягнувся в синій колір, як гарсон.
Звіробій сам проситься в долоні,
Гріються ромашки на осонні…
Так блукаю серед трав годинами,
І милуюсь дикими жоржинами…
Перекотиполе, в гарну днину,
Котиться по схилах без зупину…
А за полем обрій, синя далечінь,
Побіжу швиденько, заховаюсь в тінь,
І під спів пташиний на поляні,
Напишу я вірші незрівняні…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351386
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 19.07.2012
автор: ОЛЬГА ШНУРЕНКО