Були цілунки та обійми.
І все було, що йде за тим...
Коли ж пішов до неї в прийми,
То й небо стало золотим.
Що старша, що дитятко мала -
Не турбувало. Бо любив!
Бо музика у серці грала,
Й удвох були, як голуби.
І до всілякої роботи
Жадливо бравсь - і все в сім'ю.
До молодиць не мав охоти,
Що різні птиці солов'ю?
Любов була, неначе повінь,
Несла їх щастя в стремені...
Така проста житейська повість
Запам'яталася мені...
19.07.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351674
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2012
автор: Вячеслав Романовський