Ти – не той, і я – не та.
Й нічка нас не запита,
Чом живемо ми на острові туману
На краю Землі, де пустота.
Я прийшла, а дім – пустий.
В серце більше не пусти,
Бо зачеплю я загоєну вже рану.
То й піду назад. А ти прости.
В пустоті… Там тиша знов.
Десь живе, мабуть, любов.
Не піду шукати, бо мені ще рано,
Наламали й так вже купу дров.
А та мряка – то вода,
Впаде в річку, річ проста.
Й ранок теплий після ніченьки настане…
Сонце! Ранок знову загляда.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351675
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.07.2012
автор: Ліоліна