І як мені схаменутись? Де я?! -
Поза зоною всіх досяжностей.
Аліна ШЕВЧУК
Не торкайся мене. Мури впали. Душа крихка.
Будувати немає сили, тож треба йти.
Краще було б, аби хтось поніс на руках.
Тільки напрям не той. - Не завжди щастить.
Не легко змінити маршрут. Мені до Галактик ближче,
Ніж зробити два кроки назустріч.
Ні, страх не боїться щастя на обличчі.
Просто, ризик великий: іти всьому усупереч.
Із зав'язаною душею стаєш ретельніше жити.
Натикаєшся на проблеми. Стаєш теоретиком.
З таким успіхом можна забути, який колір Щастя,
Точніше, колір очей, з яких і почався відлік.
А що, якщо вперше не стати собі на груди?
Хай руйнуються мури - Я ЩАСЛИВА! Мені все-одно!
Навшпиньки спокій прийде. Поцілунком в щоку розбудить.
І каву подасть. Весь цукор завжди осідає на дно.
20.07.12 20.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351815
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.07.2012
автор: Аліна Шевчук