Я вже не боюся. Доволі!
Вже квітка росте поволі…
Вже серце моє ожива…
Та я не весна.
Я - осінь.
А осінь – це тиха просинь.
Це сонця тепло й блакить…
Буває й таке: на мить
Мене охоплює буря!..
Та я тільки бабине літо
І кава, на стіл пролита…
15.54. 29.07. 2011
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351865
Рубрика: Портретна поезія
дата надходження 21.07.2012
автор: soneta