(Діалог доньки і матері)
– Матусю, ти у мене вже стара.
Онук росте. Тобі віднині с о р о к!
Яке кохання?! Це уяви гра!
Невдалий серця стук в осінню пору!..
Володарює прядво сивини
Над бабцею. І ти його пізнала.
Онуком тішся. Долю не вини.
Невже тобі було кохання мало?
– Дідівська вишня квітне навесні.
І яблунька, що ми садили з татом...
Моя дитино, а кохання – ні! –
Його ніколи не бува багато!
2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=351947
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2012
автор: Єлісєєва