Кожен день згасає свічка волі,
Царство тіні - пагубний пророк.
Жарти роздратованої долі
Нас штовхають на злочинний крок.
Люди, схаменіться! Совість чиста
В тих, хто з Богом дивиться у future.
Їх веде дорога промениста,
Іншим же - поразка неминуча.
Боязко до смерті не дожити,
Часто прокидаємось в руїнах.
І не в змозі грішні плями змити,
Тонемо в образах і провинах.
Знаю, що приречені терпляче
Зносити війну сентиментально,
Що триває з перших слів, неначе
Гнів отруйний зранює кинджально.
Погляд прірви - каторга без крові,
Хижі мандри в пошуках свободи.
Місяць у німій своїй промові
Прагне давній відчай побороти.
Без упину привиди сумління
Між тисячоліттями зникають.
Істина в процесі скам’яніння,
Спогади безпомічно кружляють.
Хтось не повертається з уяви,
Бавлячись у сон без каяття,
Тільки б не дивитися вистави
Розміром з пошкоджене життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352000
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2012
автор: Alessandro Lion