Розчиняйся у стані невагомості і труси своїми крилами по вікнах.вогонь догоратиме. Тліючий попіл розмовлятиме зі мною, блимаючи.
губитимусь
хотілося б втілити у життя все, що надумалось цим часом
запланувати дещо за взаємним бажанням і хоча б на день збожеволіти
я все продумаю або ж без галасу, кроками тиші піду геть, скасувавши заздалегідь всі вхідні двері та сплавивши ключі до калюжоподібного стану
Останнім часом самі подиви. Зустрічаю раптово тих самих, від яких віддалялася, не розуміла і котрим подобалася
справа хитка і нецікава, всі новини опадають на прозоре дно, немов осінні листки з дерева, або чайні, все ж чорний. Переважно. Дощить днями.
Ліниво проїжджаючі маршрутки і тролейбуси обирають інший напрям або мчать додому/в депо.Піздно
я нікуди не спізнюсь і не упиватимусь міцними напоями, не почну палити і не стану брудною.
П’ять місяців випробовувань своєї витримки, до плечей не буде. Обрізала. Авжеж,
яке щастя, коли не проводжатимуть.
Ловити кайф від самотності так само чудово як і тарабанити по барабанним установкам, криво тримаючи палички поміж пальців(один зламаний).
Вечірній з вогнями, молодими парами та накуреними бовдурами, сигналячими тобі пафосно зі своїх автівок, взятих у кредит, зі своїми татуюваннями і безглуздими уявленнями на життя, що плавають вулицями і шукають. Питання що і кого.
Все одно.
Коли я тримала собаку, вона шаленіла при вигляді м’яса та спішила сховати кістки у свою ничку, рила безкінечні ямки, шкрябала землю кігтями і трохи рикала, якщо вдати вигляд, що ти її суперник, кладеш око на чужі скарби. Її скарби. Можливо у снах вона складала паперові карти і напотім планувала передати їх у спадок.
А у мене є скарб? Так…
Між іншим, люблю залишатися інкогніто і не класти цукор до кави. Люблю смітити і відчувати якусь провину за забруднення навколишнього середовища, хитатися на місці у роздумах і паскудити аркуші думками. свердлити мізки давніх друзів мугиканням або наспівуванням, сидіти на асфальті, митися чоловічим шампунем і повторювати: «До біса! До біса все!»
Моя подруга любить осінь і багато уваги приділяє воронам, часто пише про них. А я трохи ненавиджу перевагу.літа над зимою, осені над весною, дощу над сонцем, когось над кимось.
Ненавиджу і мовчу.
Ковтати сонячні промені шкірою, ковтати швидкість вітром, що б’є в обличчя, ковтати самотність порожніми кімнатами, голосними звуками, навушниками,
ковтати кілометри ногами, ковтати себе без приправи, ковтати мішені пострілами в тирі, ковтати гострий перець,
ковтати сирого, ковтати отруту.
ковтати і кохати. ковтати кохання тишею.
Блювати.
Я марна трата. марно трачу. Себе на дрова. В твоїй домівці. Годуй камін, піджигай. Тікай.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352038
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2012
автор: скло вітрин