Минуле чарує відсутністю темряви.
Випадковий погляд -іскри й вогні.
І очі: "Спалити колишнє дерево!"
Й думки повільні, руки - не брудні.
А тепер вдвох із сьогоденням блукаємо.
Дорогу навпомацки шукаєм в пітьмі.
Прометею! Я знаю, ми разом здолаємо
Невідоме. Друже, запалюй вогні!
Кого тут дурити? Спроби всі марні.
Хіба можна морок здолати добром?
Добро взагалі - хвороблива манія,
Як на вулиці червоний комуністичний біллборд.
Знічев'я у темряву промовляю хрипко:
"Пане Едісон, ходімо гуляти у ліс.
Там подаруєте нам колбу й вольфрамову нитку.
Такий приємний потрібний сюрприз."
В кімнаті повісити лампу Ілліча.
Дуже гарно. Пасує до внутрішнього світу.
Неіснуючого друга порух плеча
Сигналізує зміну холодного вітру.
Все видно. Карта готова. Пора вирушати.
Не звертати увагу як щось кличе у темряву підло.
Не забути думки подалі приховати,
А головне: "Вимикайте, виходячи, світло".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352040
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.07.2012
автор: Небайдужа пофігістка