Піду на полювання чоловік каже дружині,
Будемо м'ясо тепер їсти кожен день від нині.
Взяв рушницю, рюкзака, пляшку, як годиться,
Ну, а жінці самій в ліжку зовсім щось не спиться.
Не встиг вийти за ворота, сонце ще дрімає,
А вона до кума номер уже набирає.
А на дворі дощ зібрався, блискавка аж сяє,
Нехай бісів чоловік звірину шукає.
Линув дощ немов з відра ото вже негода,
Змокне кум, а їй його, як рідного шкода.
Чує двері в хату рип, кум зайшов до хати,
Навіть очі не відкрила стала промовляти.
- Змок напевно любий, куме, стомилась чекати,
А мій дурень пішов в ліс звірину ганяти.
Нехай мокне хоче м’яса я геть не журюся,
Лягай швидше йди до мене, то я пригорнуся.
Мовчить кум вона відкрила свої сонні очі,
Перед нею чоловік стоїть та регоче.
- Кума в гості запросила, яка важна пані,
Подавай іди в газету про нього всі дані.
Не встиг хвіртку він відкрити, як з’явився я ззаду,
Отій зустрічі ми вдвох були дуже раді.
Зняв рушницю та прицілив йому прямо в груди,
З переляку біг й кричав, що чули всі люди.
Чого лежиш та мовчиш, геть вся побіліла,
Це не я, а ти у гості кума запросила.
Бери «Тайд» та йди до кума, як той у рекламі,
Може, як зарадиш ти оцій страшній драмі.
Випери штани для кума, хай сяють, як сонце,
Може ще коли загляне до тебе у віконце.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352042
Рубрика: Гумореска
дата надходження 21.07.2012
автор: Антоніна Грицаюк