Зупинись хоч на одну хвилину…
Назад кинь поглядом далеким…
Знайди в його очах смутку краплину,
Згадай, як світ був вам таким маленьким…
А він чекатиме від неї кроку
Й молитиметься на жорстокий час,
Та той не допоможе – скаже : «Пас . »
Але не зробить сам цього він кроку…
Та марними були страждання ці високі
Він був не в змозі повернути час.
Настала осінь… Прийшла осінь…
Вона сказала : «Більш не буде нас ! »
Танцюючи із вітром, жовте листя мріє…
Воно нам наганяє ностальгію.
І згадка про ці почуття так гріє…
Нагадує цю нездійсненну мрію.
Могло би бути все зовсім інакше :
Тонули би вони в морі кохання…
Та що не робить доля – все на краще !
Осінь накриє всі бажання…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352070
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.07.2012
автор: Подих Вітру