не вистарчає характерних рис.
Із характерними ознаками свободи.
Зате достатньо підлих “крис”
І їх розкормленої морди.
Не вистарчає кілька слів,
Щоб змалювати Україну!
Та вистарчає кальки днів,
Щоб захотіти на чужбину…
Бракує так чомусь села.
Заможного, і з соняхом над тином.
І мова рідна, щоб у ньому плила
Та цілувалися закохані під млином…
Нестача дум, пісень і волі
Я наче перекоти поле.
А хочетьця волошками у полі.
Де ти блукаєш моя доле.
Не заслужили, може пропустили,
Лиш мовчки голови схилили.
У Бога палко так молили.
І на лихий кінець пропили…
Вдивляюся в синяву монітора.
І так боюся стати божевільним
Мене все більше манить лісу флора
Де від новин я став би вільним.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352171
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2012
автор: Роман Українець