Усім, хто знає, що життя прекрасне, хто вірить у земне майбуття , хто надіється, що неодмінно прийде вірний Хтось з усмішкою закоханого Бірюзового Неба і просто Тобі присвячую...
У цей сірий весняний вечір, дивлячись у мерехтливе зоряне небо, так несподівано й неждано, серед вічних просторів мрій, з'явився таємничий силует Когось. Наче випадково заворожуючий погляд, змусив зупинити на мить Її Весну, заставив забути про камінці у тремтливих теплих долонях, зачарував буденність. У мрійливих думках захотілося покликати Його, зрозуміти бездонність цих блакитних очей, тепло п'янкого повітря у Його присутності, шквал шалених емоцій із запахом кавових зерен і просту неймовірність щасливої миті. Вона не розуміла цих дивних почуттів, аромату весняного вечора, щось шукала у блакиті невідомих очей,- чи то відповіді не непояснені запитання, чи якийсь подив, чи шматочок бірюзового неба, а може- кусочок власного серця?..
Несподівано увірвавшись у Її світ, цей Хтось показав напрямок мрій, відкрив вікно чогось незбагненного і зовсім нового, запалив вогники щирих почуттів, збудував фундамент для незвіданого й вічного,- ось так спонтанно й надто просто...
Тепер щовечора приходить у Її спогади, залишає заквітчане волошками небо, вкладаючи в них майже літній вітерець щастя, рожеве почуття Любові. Дихати без Нього Вона не може- не бачить зір, думати без Нього не може- не розуміє, був Він чи ні? Може то вітер заплутався у Її довгому світлому волоссі, а Вона подумала, що то його пестить Її Ніхто. Може то серце втекло у безвість, а Вона й досі шукає Весну... Може... Але душа божевільно поривається сказати, що Когось недаремно виглядає щовечора, що надії таки зуміють дістатися того туманного силуету, що Він зрозуміє усі Її примхи, відчує синь неозорих сподівань, справжність істини буття, і разом з Нею дочекається весняну осінь під липневим дощем, котра так щиро покаже глибину душевних почуттів...
...Шукати, знаходити, кохати до останнього подиху... Для цього треба так мало- просто жити серцем... Не треба боятись шукати невідоме, відкривати нові таємниці своєї душі. А щоб не сталося- чекати, і незадовго Хтось з добрими очима кольору Неба постукає у шибку Її мрії, тримаючи в руках Весну...
P. S. Усі ті хто знає де перебуває її Хтось, прошу повідомити за адресою: Бірюзове Небо, вулиця Сонячна, будинок Великого Серця. Або телефоном : усмішка- смайлик з ромашками- усмішка- усмішка- усмішка- ромашка- усмішка. Питати Настю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352200
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.07.2012
автор: Весняна Осінь