Кожен День - Мить і боротьба з Пусткою. Чим заповнити її, що мов Чорна Діра, підступно поглинає Світло?
Я, поки Тебе немає, вкриюся теплим ворсом покривала, і заповню мить Кави гарячої гіркотою, що Сонливістю лінивою, як кішка на сонці, заповнить Порожнечу, поки Тебе нема;
Мотивами знайомими, що викликають з глибин ностальгічну посмішку;
Деталями смішними і зворушливими;
Шляхами пройденими і тими, які ми оминули;
Ніжністю слів і теплом поглядів;
Пристрастю вчинків;
Любов'ю, за яку помирають, бо Вона належить Небесам...
Тепер, коли Тебе нема, я Порожнечу заповнюю всім тим, що раніше замінялось лиш Криком німим та Сліз океаном, тоді, коли Тебе не існувало...
Запах Парфумів на Листівці не залишить і згадки від Пустки. І у великому зручному кріслі, згорнувшись калачиком, заснемо удвох - Я і Твоя Присутність...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352257
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 22.07.2012
автор: Лада Ранет