Це так просто зараз - зайти в інтернет. Кожного для і ночі; вдома, в метро чи в літаку; у школі чи в університеті, на зупинках, в кафе і т.д.. Віртуальне життя стало четвертим виміром для пересічної людини. Актуальні новини у світі, чи в країні, тенденції моди та краси, світське життя відомих особистостей, і необмежене спілкування. Чи не забагато позитивних моментів як для Інтернету?
Соціологи та психологи по всьому світу б’ють на сполох – Інтернет - це загроза суспільству. Навіть вигадали такий власне діагноз - «Інтернет-залежність» для тих, хто не уявляє свого життя без Глобальної мережі. Але справжня небезпека прихована не в тому, скільки годин людина проживає віртуально. Проблема у тотальному контролі світової спільноти!
Наприклад, читаючи роздуми якогось літературного автора ви мимоволі починаєте думати, як він. Але ви переключаєтеся на іншу книгу – і переключаються ваші думки.
Тепер уявіть собі велетенську Енциклопедію, яку із дня в день вивчаєте, перебуваєте в ній постійно, і настільки з нею об’єднуєтеся думками, що вже не помічаєте, що втрачаєте свою індивідуальність. Інтернет – це велика енциклопедія. В ній хаос тисячі, мільйонів, мільярдів думок. Але провідна думка, як у кожній книзі – звичайно ж є, проте це на значить, що вона повинна бути помітно вираженою.
А що як хтось, чи щось, таким чином керує нами? А Інтернет вигадали для втілення прихованої політики Світового порядку? А чому б і ні? Таке м'ясо лежить собі на тарілці і ніхто з голодних левів його не проковтне? Бажання скуштувати ласий шматочок керує політиками та президентами нашого світу. США стоїть на першому місті в рейтингу найголодніших держав-левів. І мабуть найбільшої країни-аферистки по всьому світу не знайти. Як типового для американців, прикриваючись боротьбою зі світовим тероризмом, захопити Лівійські нафтові сховища. Муамара Каддафі, поборника тероризму, батька порядку та стабільності в Лівії, людини воїна, справжнього лідера для своєї країни перетворити у психопата, істерика, тирана та деспота. Пардон усім – але я особисто знайома з жителем Лівії. Жінка обурилася, як дізналася про що писала світова спільнота в Інтернеті. Усі мітинги, ініційовані лівійцями, збройні сутички насправді ж відбувалися у підтримку самого Каддафі! Але ж ніяк не проти нього, як те подавали нам ЗМІ! Американці були повсюди, вони вбивали масово людей.. а якісь «салдофони», розказувала жінка, із зовнішністю араба, але ніяк не лівійця – розмахували оруддям для вбивства на телекамери! Оце і є приховані можливості Інтернету - швидкісне розповсюдження інформації, і не завжди правдивої. А ми, прогресивні юзери, дозволяємо себе дурити, всотуємо різний непотріб сприймаючи, його за якісний товар. І якими б розумними не були – в Інтернеті – ми всі маріонетки Таємного ляльковода.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352336
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Nukraine