Яка я вже не є, та я - твоя дитина,
Твоя від плоті плоть, твоя від крові кров,
Твоя помилка, докір чи провина,
А може, доказ, що була колись любов?!
Я, хочеш ти чи ні, твоя родина,
Я гілка роду твого деревця,
Вразлива й невибаглива стеблина,
Що проросла із твого корінця.
Весела, зла чи добра. Я – людина.
У мене є свої і мінуси, й плюси…
Та на Землі я ось така, єдина!
Невже ж не розумієш цього ти?!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352410
Рубрика: Присвячення
дата надходження 23.07.2012
автор: палагняк