Кажуть, ніби на планеті,
Досі проживає Єті.
Єті – снігова людина,
І у нього є дружина,
Тож повинні бути діти,
Хочу дуже їх зустріти!
Аж цікаво, їхня мама,
Теж веде себе так само:
То не бігай, не скачи,
Не збиткуй і не кричи!
То тобі вже треба спати,
То потрібно вже вставати,
Помий руки, глянь на себе,
Вже тобі умитись треба…
Але ж де їх, як зустріти?
Тож приходиться терпіти.
Но чомусь мені здається.
Що усе що заманеться,
Може Єті витворяти
І його не сварить мати!
11.01.2011 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352415
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 23.07.2012
автор: Мирослав Вересюк