Міцно тримає нас глобус блакитний,
Не відірватись, як не бажай.
Можна поїхать в Львів чи Рокитне,
В небо полинуть не можна, на жаль.
Скажуть, що можна злетіти на Ані,
Чи підійняти повітряну кулю.
Все це заміна, мов у обмані,
Лиш набуває різні фігури.
Люди, шкода, не літають одвіку,
Лиш вишуковують різні шляхи.
Та зауважте, не мають же ліку
Наші крилаті думки!
Думкою линемо в світ Андромеди,
Нею живемо тут, на Землі.
Наша ж бо думка- власна комета,
Кордони Галактики їй замалі.
От і пишаймося, люди розумні,
Крила ж бо є, хоч і чудні.
Крила широкі, коли чисті й юні,
Якщо впали духом - вони замалі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352432
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Ніка Мельник