сьогодні у твоєму оці
народився серпень
хоча ще далеко до неба
летіти нам обом
палити шкідливо
любити шкідливо
але я не вірю у це
слово вирване із потойбіччя
cебто із протилежно берегу твого сну
розпочинається якось так із нічого
ти перепливатимеш моря і затоки
а втомлені сніги що сповзатимуть із гір
як ніч на зруйновані дахи і подвір'я
колихатимуть волосся твоє що проросло восени
мов трава на голих подвір'ях
я знаю багато cлів недоречних
але їх не потрібно говорити безперечно
коли не знаєш що за ними стоїть
така пустка як вода мого пароплаву
дивишся в себе
а там пересторога безкрайня
і сутінь проступає на шкірі вологим диханням
як скляний порох у срібній імлі
я говоритиму тихо з птахами
пеpeкидатимусь із ними награбованим пір'ям
аби було їм тепло коли дощі западатимуть
гулко і м'ягко за їхні втомлені крила
ти річка яка протікає під шкірою
а слова самі виливаються тобі із рук
як змії що виповзають з-під ламкого очерету
і ми стрічаємо світанки
як спорожнілі потяги на самотнім пероні
як ти себе почуваєш?
так немов би буду жити вічно
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352462
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.07.2012
автор: Роман Штігер