Прийде час - зроблюся раптом
Клишоногим і горбатим.
Та не буду я у капцях
Натирати мозолів...
Стану я тоді піратом,
Звичайнісіньким піратом
Всіх північних і південних
Океанів і морів.
Із глибокого корита
Я зроблю собі вітрильник...
Приладнаю міцно щоглу,
До корми- старе весло,
Доточу до борту кітву,
Зачерпну вітрилом вітру,
І залишу рідний берег
Всім дияволам назло.
Поведу хоробро човен
Через бурі-грози-громи,
А щоб всіх попереджати
Про зловісне ремесло,
(буде чорт мені за брата)
Підніму на щоглу прапор...
Ну а прапор у пірата-
Білий череп, чорне тло...
Хоч турбота у пірата-
Каравани грабувати,
І топити в океані
Пограбовані судна,
Незворушних капітанів,
Перелякані команди,
Пасажирів і стюардів
У тремтких глибинах дна...
...але зовсім не для того
Побудую я свій човен,
Без потреби всі дукати
І цехіни кораблів-
Крізь мусони і пасати
Попливу тебе шукати,
Той один єдиний острів
Серед тисяч островів...
...І колись на тихий берег
Вийдеш ти тоді до мене...
Стихнуть разом шторми-шквали,
І замовкне вітру шал...
Скажеш : "...я тебе чекала...
Я давно тебе чекала,
Мій безстрашний капітане,
Мій закоханий корсар..."
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352757
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: Володимир Минькач