Набридло думці жити в голові.
Прибралася, пустилась світ за очі.
Її манили співом солов’ї
І зорі, що світили серед ночі.
В далеч подалась, де степи сухі,
Скупалася із чайками у морі.
Шукала - не знайшла житла собі
В степах пекучих, в морі, повнім солі.
Де сніг приліг, журливо побрела.
Гарячий пил свій зразу остудила.
Та в краї тім лишитись не змогла,
Бо надто тонкі були в неї крила.
Спинилася, помислила, як слід.
Що їй гулять? Уже ж вона не дівка.
Вернулася.
- Привіт тобі, привіт!
Пробач мене, прийми назад, голівко!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352917
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.07.2012
автор: Крилата (Любов Пікас)